В січні 2009 року відбулась експедиція українсько–російсько–білоруської команди мандрівників International Crazy Team, в якій традиційно взяли участь і представники «Белтімпорт».
Цього разу більша частина мандрівки проходила в Індонезії, родзинкою якої стало відвідання віддалених племен Папуа, про існування яких ще півстоліття назад ніхто і не здогадувався.
Потрапити до них не так легко, адже для цього потрібен спеціальний дозвіл індонезійської влади, а земний маршрут до них потребує багатоденних, а то і багатотижневих виснажуючих переходів крізь непролазні джунглі, штурм прямовисних ущелин, серед комах рознощиків хвороб, змій та інших гадів.
Крім того, деякі із цих племен й досі проповідують культові звичаї, пов’язані з канібалізмом. І до цього часу відомі випадки, коли зустріч дикунів з прибульцями із великого світу закінчилось для останніх трагічно. Одним із найвідоміших прикладів була загадкова загибель в цих краях Майкла Рокфеллера.
Але всі труднощі були сповна окуплені побаченим. Ми побували там, де вогонь добувають тертям, де ще й досі немає металевих предметів, де людське життя має іншу цінність, а естетичні стандарти категорично відрізняються від наших. Місіонери намагаються поступово привчити ці племена до одягу, до релігії і до чужих для них якихось правил.
І плоди цивілізації поступово проникають в життя папуасів, інколи традиційне незвичайно і дисгармонійно переплітається із запозиченим. Ось вожак десять хвилин добуває вогонь тертям, щоб підкурити від жмуту соломи і з задоволенням затягнутись тютюновим димом. Нам пощастило потоваришувати з людьми, зовнішність яких спочатку відштовхує, а поведінка здається агресивною. Але, впізнавши їх ближче, розумієш, що це дуже добродушні і сором’язливі люди, життя яких протікає в цих поселеннях започаткованим 40 тисяч років назад способом. Всюди окремо чоловічі, жіночі і дитячі хатинки. Одразу впадають в око неповторні, самобутні, багатовікові звичаї.
Ось найстарша дружина вожака. Всі племені скорботи вона може перерахувати не боячись склерозу – у випадках смерті родичів вона відрізала собі фаланги пальців.
А ось двухсоп'ятидесятилітній пра–прадядечко вожака, який зберігається в хатині родової общини, охороняє плем’я і з яким кожен ранок усамітнюється вожак для отримання від пращура цінних порад для племені.
В диких племенах Папуа немає багатьох понять, які є в нашому з Вами житті, але треба зауважити, що цивілізація з кожним роком підкоряє все більші території. І ми не беремося стверджувати – добре це чи погано. Нам поталанило доторкнутись до світу, який не залежить від глобальної економічної кризи, який існує по іншому,ніж в чарівному, але кривому дзеркалі телевізора.
Під час мандрів ми відповіли собі на деякі питання. На деякі – відповіді не знайшли. Але короткотривалий візит в інший світ допоміг нам по іншому подивитись на деякі речі і ми впевнені, що це дозволить нам у нашому бізнесі бути більш гнучкими, толерантними і цілеспрямованими.
